Що таке первородний гріх?
Католицький Оглядач
ПИТАННЯ: Що таке первородний гріх і яке відношення до
нього має Хрещення?
ВІДПОВІДЬ: Слід розрізняти між первородним гріхом наших
прабатьків Адама і Єви і первородним гріхом, який успадкували всі ми.
У першому випадку це – здійснений первородний гріх, а в другому - отриманий.
Первородний гріх, скоєний Адамом і Євою, був актом гордині. Наші прабатьки,
спокушені дияволом, уявили себе на місці Бога, тобто претендували на те,
щоб замість Нього вирішувати, що є добро, а що - зло. Бог заборонив людині
їсти плід з дерева пізнання добра і зла: «бо того самого дня, коли з нього
скуштуєш, напевно вмреш», - попередив Бог (Буття
2,17).
Древо пізнання добра і зла символізує нездоланну межу людини як сотворіння.
І цю межу необхідно визнавати і поважати з надією на Бога. Людина залежить
від Творця, вона підкоряється законам сотворіння і моральним правилам,
що регулюють використання свободи.
Первісний гріх людини полягає у непослуху заповідям Бога і браку довіри
до Його благості. І кожен людський гріх також несе в собі це подвійне
клеймо: непослух Богу і брак довіри до Його доброти.
Первородний гріх спричинив за собою численні наслідки: Адам і Єва, не
послухавшись Бога, втратили Його дружбу, благодать, якою вони сяяли і
яка уподібнювала їх до Бога. Вони стали непокірними і по відношенню до
самих себе, а також порушилися їх відносини з іншими. Люди втратили владу
духа над тілом: вони побачили себе нагими і відчули необхідність захищати
свою гідність примітивним одягом. З моменту гріхопадіння відносини між
чоловіком і жінкою стали напруженими: Адам і Єва відразу ж почали звалювати
провину один на одного. У їх відносини увійшли хіть і взаємне поневолення.
Втративши єдність з Богом, джерелом життя, люди прирекли себе на смерть
і на всі обставини, які до неї готують, тобто страждання, незручності,
хвороби. Таким чином смерть увійшла в історію людства.
Адам і Єва стоять біля витоків людського роду. І так само, як із зараженого
джерела може виходити тільки заражена вода, людство, зіпсоване гріхом,
породжує таке ж зіпсоване людство. Це і є отриманий первородний гріх,
який усі люди успадковують.
Що стосується передачі гріха Адама і Єви потомству, то в Старому
Завіті немає явних тверджень про це, але концепція передачі первородного
гріха присутня в Книзі Буття і в наступних книгах Святого Письма: у них
показано, що непослух прабатьків породив не тільки фізичні і матеріальні
плачевні наслідки , але й моральні: ненависть, помсту, жадібність, заздрість,
розпусту і так далі.
Вчення про первородний гріх чітко окреслене в Новому
Завіті. Святий Павло пише, звертаючись до Римлян: «як через одного
чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть
перейшла на всіх людей, бо всі згрішили" (Послання
св. апостола Павла до римлян 5,12). І ще: «Бож ми перед тим обвинуватили
юдеїв і греків, що вони всі під гріхом» (Послання
св. апостола Павла до римлян 3,9). Саме тому всі люди потребують порятунку,
який дарований тільки Ісусом Христом: «Всі бо згрішили й позбавлені слави
Божої, 24 і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі
Христі: 25 якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру,
щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх» (Послання
св. апостола Павла до римлян 3,23 і далі).
Вчення про первородний гріх займало важливе місце у християнській катехизації
із самого початку існування Церкви. А першим, хто на основі трьох аргументів
розробив доктрину про первородний гріх, став Блаженний Августин. Цими
трьома аргументами є Святе
Письмо (Книга
Буття і Послання
святого апостола Павла, про що ми вже говорили); практика хрещення
немовлят, яка була, безумовно, заснована на переконанні в тому, що діти
з'являються на світ не в стані невинності, а в стані гріха, і, нарешті,
універсальний досвід зла і болю, який свідчить про загальну вину, співучасником
якої є кожна людина.
Доктрина святого Августина стала одним із стержневих аспектів католицького
богослов'я. У свою чергу, святий Тома Аквінський відображає її в своїх
творах, ставлячи більший акцент не на схильності до зла, а на відсутності
освячуючої благодаті (передбаченої Богом для всіх людей).
Процитуємо Компендіум Катехизму Католицької Церкви:
«Людина, спокушена дияволом, дозволила, щоб в її серці померла довіра
до Творця і, послухавшись його, побажала стати «як бог» без Бога, а не
жити за волею Божою (Буття
3,5). Так Адам і Єва відразу втратили - і для себе, і для всіх своїх нащадків
- первозданну благодать святості та праведності».
Первородний гріх, у якому народжуються всі люди, - це стан втраченої
первозданної святості та праведності. Цей гріх «отримано» нами, а не «здійснено»;
це - стан від народження, а не особистий вчинок. З причини єдності роду
людського, він передається від Адама до нащадків разом з людською природою,
«не наслідуванням, але продовженням роду». Ця передача залишається таємницею,
яку ми не можемо до кінця зрозуміти.
Внаслідок первородного гріха людська природа, не будучи зіпсована повністю,
пошкоджена в своїх природних силах і схильна до незнання, страждання,
влади смерті, схильна до гріха. Ця схильність називається похіттю.
Після першого гріха світ виявився затоплений гріхами, однак Бог не покинув
людину у владі смерті, але, навпаки, таємничим чином передрік - в «Першоєвангеліі»
(Буття 3,15), - що зло буде переможене, а людина - піднята з занепалого
стану. Це - перше сповіщення Месії Спасителя. Тому гріхопадіння буде навіть
названо щасливою провиною, оскільки «заслужило настільки славного Відкупителя».
За матеріалами: Радіо Ватикан
Цю статтю було опубліковано на сайті "TrueChristianity.Info"
у березні 2014 р.
Джерело: "Католицький Оглядач"
Читайте також інші статті українською
Опубліковано на нашому сайті в вересні 2014 р.
Submit
your article!
Read
more articles - Free!
Need
translation jobs? Click here!
Translation
agencies are welcome to register here - Free!
Freelance
translators are welcome to register here - Free!
Subscribe
to TranslationDirectory.com newsletter - Free!
Take
part in TranslationDirectory.com poll - your voice counts!
|