Чи буде дійсною Сповідь, якщо почуття каяття "охололо"?
Католицький Оглядач
ПИТАННЯ: Хотілося б уточнити один момент, пов'язаний
зі Сповіддю.
Наприклад, якщо я згрішу в четвер і відразу захочу висповідатися,
щиро шкодуючи про скоєне і відчуваючи щире каяття, але з якихось причин
не зможу висповідатися,
скажімо, до неділі: чи буде дійсною моя сповідь?
Адже за чотири дні каяття якось «остигає», воно вже не таке, як «по гарячих
слідах».
ВІДПОВІДЬ: З одного боку, Ви маєте рацію: чим більше
часу проходить з моменту гріха до сповіді,
тим більше «остигає» каяття за скоєний гріх. Однак для того, щоб сповідь
була щирою, необхідно мати духовне сокрушення, тобто усвідомлення, що
гріх важко образив Господа. Каяття ж на рівні почуття не є необхідною
умовою для щирої сповіді.
Це каяття іноді є, іноді його немає, і не завжди можливо викликати в собі
жаль на рівні почуттів.
Богослови розрізняють між «вищим ступенем каяття за силою» і «вищим ступенем
каяття за шкалою цінностей». Така відмінність будується на наступному:
всі речі в цьому світі є безпосередніми для наших органів чуття, тому
вигляд коханої людини тішить нас і зачіпає наші емоції, а скорботна, неприємна
сцена може викликати плач або велике занепокоєння. Духовні ж реалії не
підкоряються безпосередньо нашим почуттям. Саме тому любов до Бога й Ісуса
Христа не завжди захоплює наші емоції. Але в цьому немає необхідності:
досить, щоб за шкалою цінностей ці блага перебували на першому місці.
Це означає, що до цих благ ми прагнемо в першу чергу і не йдемо на компроміси,
тому що ставимо їх понад усе.
Така любов
- ще сильніша, ніж любов,
яка зачіпає нас тільки на рівні емоцій. У силу цієї любові
ми вважаємо гріх найбільшим злом і найбільшим нещастям, яке може з нами
трапитися.
Такий тип скорботи і каяття не вимагає зітхань, сліз і різних емоцій.
З іншого боку, він схиляє віруючого зазнати будь-яку печаль і відмовитися
від чого завгодно, лише б не зробити тяжкого гріха.
Разом з тим, немає нічого поганого в тому, що людина намагається збудити
в собі каяття і на емоційному рівні. Іноді для цього буває достатньо зупинитися
перед Розп'яттям і задуматися, скільки болю ми завдаємо Господу нашими
гріхами.
Час, який проходить між іспитом совісті і сповіддю,
- це благодатний момент для пробудження в нас як духовного покаяння, що
найважливіше, - так і відчутного на рівні почуттів, що не є обов'язковою
умовою і не завжди можливе.
За матеріалами: Радіо Ватикан
Цю статтю було опубліковано на сайті "TrueChristianity.Info"
у квітні 2014 р.
Джерело: "Католицький Оглядач"
Читайте також інші статті українською
Опубліковано на нашому сайті в вересні 2014 р.
Submit
your article!
Read
more articles - Free!
Need
translation jobs? Click here!
Translation
agencies are welcome to register here - Free!
Freelance
translators are welcome to register here - Free!
Subscribe
to TranslationDirectory.com newsletter - Free!
Take
part in TranslationDirectory.com poll - your voice counts!
|